Закопане

Закопане - місто на півдні Польщі, біля підніжжя Татр. Взимку сюди їдуть на гірсько-лижні курорти, і круглий рік - щоб пішки підійматися на вершини, милуватися красою озер, емоційно перезавантажитися та відчути те особливе єднання з природою, що присутнє лише в горах.

Моя перша поїздка в Закопане - це мій перший в житті досвід подолання багатокілометрових гірських шляхів. Я виявилася не зовсім готовою до таких маршрутів, але була настільки зачарована величчю гір, що деякі незручності не зупиняли.

Отож, готуємося до поїздки в Татри влітку

• Взуття. Свої гарненькі міські кросівки я викинула після першого ж підйому в гори - на щастя, в Закопане можна купити відповідне функціональне взуття в широкому ціновому діапазоні: від недорогих копій до якісних туристичних моделей від відомих брендів. Нові кросівки були з тракторною підошвою і краще трималися на нозі - цього більш-менш достатньо, але, якщо свідомо готуватись до гірських походів, то краще придбати взуття завчасно у спортивному магазині: водонепроникні легкі черевики з хорошою фіксацією стопи, грубою тракторною підошвою - це, буквально, must have.
• Одяг. Спортивний, функціональний, "дихаючий". Однозначно не раджу шорти - ризикуєте пообдирати коліна. На щодень краще мати новий комплект (штани та футболка), бо підйоми та спуски бувать такими, що доводиться повзти як можеш: і на попі, і наколінах. З собою щоразу беремо світшот та куртку-дощовик - погода у горах мінлива, короткочасний дощ може трапитися кілька разів на день.
• Шапка. Не жартую. Захопіть з собою шапку чи щільний шалік, якщо збираєтесь піднятись на Каспрів верх, наприклад. Навіть якщо в Закопане +25 C і світить сонце, на висоті близько 2 тис. м холодно і вітряно.
• Рюкзак. Рекомендую термостійкий та водонепроникний. Мій місткістю 20 л - цілком вистачає, щоб спакувати бутерброди, воду та додатковий одяг.
• Аптечка. Маю на увазі те, що повинно знаходитись у рюкзаку щодня: вологі спиртові серветки, лейкопластир, еластичний бинт, обезболююче.
• Туристичний килимок. Бо привали і пікніки в горах - це особлива насолода! Бажано, щоб килимок з однієї сторони був водовідштовхуючим.
• Ліхтарик. На випадок, якщо повертатиметеся у сутінках.

Дощ - не привід залишатися в готелі

В мінливу погоду можна вибрати нескладний маршрут прекрасними гірськими долинами: піднятися асфальтовою дорогою до Морського ока, пройтися Костелицькою долиною або дійти до Русінової галявини.

Пильнуйте час

Він вказаний на кожному маршруті і, якщо йдете в середньому темпі, то приблизно так воно і є. Додавайте сюди зупинки на фото, перекус і відпочинок. Розраховуйте маршрут так, щоб о шостій вечора вже бути десь недалеко від виходу з Татранського народового парку, бо в горах швидко темніє.

Morskie Oko

Перлина Татр і обов'язковий до відвідування об'єкт. Озеро розташоване на висоті 1395 м. Підйом довгий, близько 8 км асфальтованою дорогою, але не складний.

Одна з моїх улюблених трас - до о. Морське око через Долину П’яти Ставів Польських.

Отож, входимо в Татранський Парк Народовий з зупинки Palenica Białczańska і йдемо асфальтовою дорогою у напрямку до Морського ока. Біля водоспадів Wodogrzmoty Mickiewicza, за містком, з правої сторони знаходимо вказівники, що скеровують нас до Doliny Pięciu Stawów Polskich. Повертаємо і заходимо на нашу трасу.

Спершу стежка видається дуже важкою, вертикальною, але це лише якихось 200-250 м, а далі починається досить комфортна доріжка гірською долиною, біля гірського потічку Roztoka, з чудовими видами на скелі з обох сторін. Матимете таку комфортну дорогу, аж поки не почнеться підйом до найвищого водоспаду польських Татр, що так і називається - Wielka Siklawa.

Дуже рекомендую періодично зупинятися і обертатися назад, бо вид на долину та гори відкривається щораз красивіший!

Оглядовий майданчик біля водоспаду Wielka Siklawa неможливо пропустити: тут туристи зупиняються, фотографуються, відпочивають і продовжують підйом до Долини П’яти Ставів Польських.

Долина, в моєму розумінні, мала бути долиною, тобто знаходитися десь знизу між горами, і я не сподівалася, що підйом буде досить важким і крутим.

Докладаємо ще трохи зусиль і нарешті опиняємось біля Wielkiego Stawu - ми в долині Pięciu Stawów Polskich!

Тут знову маємо фотозону: на камінні, на містку, на фоні гірських вершин - щасливі туристи після важкого підйому не приховують свого захоплення від краєвидів! Від себе додам: воно того варте! Долина дуже красива і атмосферна!

Детальну інформацію про кожне з гірських озер та schronisko можна знайти на сайті https://gorydlaciebie.pl/wyprawy/dolina-pieciu-stawow-polskich/ - не буду тут писати математичні дані, але зауважу, що місце дуже красиве і комфортне для тривалішої зупинки: і фото зробити, і перепочити, і пообідати місцевими стравами в гірському ресторанчику рекомендую.

Оскільки ми не повертаємось, а йдемо далі до Морського ока, нас чекає ще один підйом на гору Świstowa Kopa - теж важкуватий, тому коротенькі зупинки робимо через кожні 20-30 м.

Справжнім щастям стає оглядовий майданчик на вершині! Нарешті можна розстелити килимок і полежати, милуючись горами.

Спуск до озера Morskie Oko не можна назвати надто складним, але й стрибати кам'яними сходами дві години не було аж так легко після тривалого підйому. Якщо коротко, поки ми спустилися, сил і натхнення на те, щоб обійти по периметру Morskie Oko вже не залишилось. Тому зробили кілька фото, і асфальтовою дорогою спустилися до автобусної зупинки, щоб повернутись у свій готель.

У свої минулі приїзди в Татри я не лише обходила озеро Morskie Oko, а й піднімалася до Czarnego Stawu - звідти починається підйом на найвищу вершину польських Татр - Rysy. Czarny Staw - озеро, що майже постійно знаходиться в тіні татранських піків, тому вода й справді темного синього кольору - звідси й назва. Але вона не унікальна: Czarny Staw знайдете також в Hali Gąsienicowej та у самому кінці, вже серед лісу, в Dolinie Kościeliskiej.

 

Траса від повороту до долини Pięciu Stawów Polskich до моменту, коли ми були вже біля Morskiego Oka зайняла 6,5 год. Додайте сюди ще майже дві години спуску від озера до зупинки автотранспорту і отримаєте маршрут на увесь день. Тому рекомендую розпочинати якомога раніше, щоб не поспішати і не стресувати у сутінках.

Kasprowy Wierch 

Підйом на цю вершину - must have татранського туризму. Можна пішки, або канатною дорогою, що знаходиться в Kuźnice. Задоволення, правда, не дешеве: 115 zł коштує звичайний квиток та 95 zł - пільговий  - це в одну сторону. Щоб уникнути черги до каси, квитки можна і варто купити онлайн завчасно на https://www.sklep.pkl.pl/obiekty/details,3,kasprowy-wierch.html.

Якщо все-таки вирішите йти пішки, то матимете можливість для численних зупинок з прекрасними краєвидами. Підйом довгий, але не дуже складний. Спершу, це звичайна широка дорога лісом, і лише потім - кам’яні сходи до вершини мальовничим хребтом гори.

Рекомендую взяти з собою куртку та дощовик, навіть якщо день досить теплий. Погода у горах мінлива, а на висоті близько 2 тис. м. значно холодніше, ніж в долині.

Знаходячись на вершині Kasprowy Wierch можна пройтися, задля розваги, і по Словацьких Татрах. Або ж вибрати трасу, що проходить безпосередньо кордоном з Словачиною - зупиняти ніхто не буде - в один день побуваєте одразу в двох країнах!

Якщо оберете для спуску трасу, що веде до Hali Gąsienicowej, то стежка не буде складною. В долині рекомендую повернути вправо до Czarnego Stawu Gąsienicowego - мальовниче і тихе місце з видом на вершини Татранський гір.

Завжди зважайте на час! Він вказаний на кожному маршруті. До “чистого” часу в дорозі варто додавати час на зупинки для фото і відпочинку. В моєму випадку, це було додаткових півгодини на кожні дві години в дорозі.

Щоб повернутись у Kuźnice, доведеться подолати ще одну гору: спершу дійти до інформаційного пункту Przełącz między Kopami, а потім повернути вправо або вліво. На мою думку, краєвиди, що відкриваються з Голої скелі (поворот вправо), набагато цікавіші. Але якщо ви в Татрах на кілька днів, то обов'язково пройдете ще й лівою трасою, бо ці два спуски - найкоротші, щоб вийти з гір до цивілізації.

Droga pod Regłami

Найпростіша траса для піших та велосипедних прогулянок. Вона простягається на межі Татранського Народного Парку та містечка Закопане: будуть краєвиди на красиві будинки в гуральському стилі, гори Gubałówka та Butorowy Wierch, квітучі галявини з стадами овечок.

Цією трасою можна дійти й до Doliny Kościeliskiej, звідки починається один з найпростіших маршрутів Татрами - рекомендую для початківців: тут немає важких підйомів (якщо тільки не повертати на туристичні шляхи, що ведуть до вершин), вітрів, і можна проїхатися на возі, запряженому красивим конем. Крім того, в будь-який момент можна повернути назад, до автобусної зупинки, і комфортно доїхати громадським транспортом в центр Закопане.

Rusinowa Polana 

Вартий уваги, нескладний маршрут.

Якщо розпочнете дорогу до Русінової галявини від зупинки Zazadnia, то зможете зазирнути в дуже красиву гірську капличку Sanktuarium na Wiktorówkach. Каплиця побудована у 19 ст., красиво декорована - приємно просто зайти й перепочити кілька хвилин. Крім того, в окремому невеликому приміщенні каплиці можна безкоштовно зробити собі чай. Мені пощастило ще й почути розповідь служителя про історію виникнення цього місця.

Від каплиці на Wiktorówkach до Русінової галявини близько 200 м дороги. А там - вид на вершини Татр, який змушує зупинитись надовше. Rusinowa Polana - це досить велика полонина, одночасно природньо красива і культурно облаштована: тут можна пообідати за столиком, полежати на сонечку на килимку або зробити прекрасні фото панорами гір.

Далі вирішуйте: або повертаєтесь назад (можна іншим шляхом, ще більш простим), або сходами до вершини Gęsia Szyja. Вважаю за потрібне попередити: сходи не круті, ніяких проваль вздовж дороги немає, але підйом настільки довгий, що саме у цьому полягає його складність. У спекотний день реально важко. Сама ж вершина - невеликий плоский майданчик біля скелі. Усе, що видно - сусідню гору з однієї сторони, та суцільний ліс - з іншої. Враження посередні. Однак, якщо плануєте йти далі, трасою навколо гори Mała Koszysta, Гусячу Шию доведеться подолати.

Отож, спускаємося до інформаційного пункту Waksmundzka Rówień і НЕ повертаємо на право, продовжуючи шлях густим татранським мішаним лісом.

Отут мене чекала несподіванка - жодного туристу на досить довгому відрізку дороги! Відверто - моторошно. Йдучи дві години вузькою стежкою в зелених хащах я прислухалася до найменшого шарудіння і лякалася, інколи, навіть власного дихання. Адже ведмеді та інші дикі звірі тут не рідкість. 

Спокійніше стало лише коли стежка зайшла між зарості гірської сосни - на схилах татранських гір вони настільки щільні, що абсолютно неможливо, щоб хтось несподівано вийшов на дорогу з лісу. А як немає небезпеки, то можна пообідати чорницями - вони хоч і дрібненькі, але справжні, лісові!

Наступним пунктом must have мав стати Czerwony Staw. Для цього біля чергового інформаційно пункту довелося зайти на іншу трасу і пройти додаткових 300 м цілком нескладною кам’яною доріжкою. А тут таке розчарування! Озерце, що і так мало бути невеличким, перетворилося в калюжку під літнім сонячним промінням! Зробила фото і повернулася на маршрут.

Завершення цієї туристичної траси мені було вже відоме: Hala Gąsienicowa, Przełącz między Kopami, Kuźnice, Zakopane.

Wielka Polana Małołącka

Хочу лише кількома словами згадати це прекрасне місце. Сюди можна вийти різними маршрутами: піднімаючись вгору з Drogi pod Regłami чи з Doliny Kościeliskiej, або спускаючись з гір Czerwone Wierchy чи Giewont. Однак ця долина настільки мальовнича, тиха і прекрасна, що тут хочеться затриматись надовше. Висока трава, квіти, гул цикад і гори на горизонті - частинка раю в Татрах. Однозначно рекомендую для відпочинку ❤️.

Giewont

Гірський масив у Татрах з найвищою вершиною 1895 м, підійти до якої можна чотирьма різними туристичними трасами різного рівня складності. Це саме той знаменитий пік над Закопане, на якому височіє на фоні неба металевий хрест.

Сходження на Giewont - це точно не той маршрут, який варто запланувати на перший день у Татрах. Але якщо дуже хочеться, то починайте з вже відомого Kuźnice - підйом буде довгим, але помірно складним. Перед самим піком знаходиться досить просторий оглядовий майданчик і тільки вам вирішувати, чи подужаєте останній, найважчий відрізок дороги до металевого хреста.

Smreczyński Staw

Просто хочу згадати це місце як дуже тихе та атмосферне. Щоб потрапити до Smreczyńskiego Stawu потрібно пройти усю Костелиську долину і перед відпочинковим майданчиком (ви точно його помітите) повернути вліво - дорога некруто підійматиметься густим вологим лісом, і через півгодини ви вийдете до гірського озера з гладкою темною поверхнею холодної води.

Маршрут тупиковий, тому доведеться повертатись в долину тією ж стежкою. Однак, біля інформаційного пункту можна зайти на інший маршрут, що веде на Червоні Верхи. Але зважайте на час!

Звичайно, це лише частинка від тих доріг, що я пройшла Татрами. На мапі залишилось багато відміток оглядових майданчиків, на телефоні - купа відео та фото, а в серці  - стійка впевненість приїхати у Татри наступного року.

By Valentyna Hudych

August 2024