Ми приїхали у Ніццу лише на три доби. І так находилися у перший день, що запланований на ранок другого дня Мантон вже був під сумнівом. Але місто, про яке не говорять з таким неймовірним захопленням, як про Канни чи Монако, виявилося справжньою південною казкою, котру я обов’язково рекомендую до відвідування на Лазуровому узбережжі.

Мантон - мальовниче французьке містечко на кордоні з Італією - лише 40 хв. потягом від Nice-Ville і ви тут.
В дорозі, до речі, теж сумувати не доведеться, бо краєвиди Французької Рів’єри чудові - головне, сісти біля правильного вікна.
З перших кроків починається вступ до казки. Чому вступ? Бо, власне, головний сюжет буде на завершення прогулянки. Вулиці Мантону чисті, достатньо широкі, майже кожна будівля - маленький витвір мистецтва. Звичайно ж, ви підете у напрямку набережної - озирніться назад: місто, обрамлене сірими скелями Альп, на фоні яких пастельні кольори будинків виглядають затишно і вишукано одночасно, - прекрасне.

В травні - це ідеальне місце для променаду в будь-яку годину доби. З однієї сторони - розкішні фасади готелів, з іншої - пляжні ресторанчики, що у полудень подають лише каву та прохолодні напої.

Крупногальковий, досить широкий. Найкомфортнішою мені здалася та його частина, що знаходиться поблизу невеликого парку з дитячим майданчиком і красивим краєвидом на місто. За парком видніються дахи Старого міста та гори вже італійської частини узбережжя.

І саме тут починається казка! Підніміться на невисокий мур з пішохідною доріжкою, що веде до маяку. По праву сторону - блакить Лігурійського моря, по ліву - тиха гавань з численним, наче зграя чайок, білими яхтами на фоні каскаду дахів теракотово-жовтих будинків в завершальному обрамленні величних Альп!

Було зроблено купа фото і відео… І хотілося зупинити момент. Але попереду чекали тихі вулички Старого міста.
Від маяку доведеться повернутися до дорожнього кільця і пройти в напрямку пляжу Саблет.

Окремо скажу, що пляж Саблет видався мені дуже затишним і красивим, з усією необхідною інфраструктурою. Саме його я б рекомендувала для більш тривалого відпочинку на Лазуровому узбережжі.

Увійти у Старе місто однозначно рекомендую абсолютно неперевершеними жовтими сходами - з кожним кроком угору будуть відкриватися краєвиди, що заслуговують на кілька хвилин спокійного милування.

Побродіть тут неквапно без жодного конкретного маршруту. Ми не піднімалися одразу до базиліки St. Michel, а повернули вправо у лабіринт вузьких проходів між кам’яними стінами будинків з маленькими вікнами, фарбованими дверима і горщиками з кактусами для нехитрого декору.


Саме ця частина Старого міста найбільш тиха і автентична.

Тут також можна зазирнути на старий цвинтар.
Я завжди заходжу в собори під час довгих прогулянок, особливо в спекотну пору року. Адже це не тільки отримання естетичної насолоди, але й можливість перепочити в тиші і прохолоді, зібратися з думками, звіритися з планом маршруту…

Будівництво базиліки Св. Архангела Михаїла розпочалося в 1619 р., але через складності будівництва, богослужіння почалися лише в 1653 р. Внутрішній декор собору ніби перекликається кольорами і розписами з мальовничістю регіону, а пишність і масштабність говорить про неабияку значимість храму в культурному житті.

Базиліка доступна для відвідування туристами в обмежені години. Інформацію знайдете на офіційному сайті.
Лазурове Узбережжя - це взагалі не той регіон, де можна бюджетно пообідати чи купити щось справді автентичне на згадку за невеликі гроші.
Вартість випічки починається від 1,5 євро - за ці гроші ви отримаєте найпростіший круасан чи булочку. Якщо хочеться чогось більш вишуканого, то ціна вже стартує від 3,5 євро. Три кульки морозива будуть коштувати 6-7 євро. Середня вартість повноцінної страви в ресторанчику 40 євро. Піца - 17-20 євро, але я не бачила, якого вона розміру. Але щось таки потрібно спробувати, тому я купила тарталетку з лимонним кремом і можу сміливо рекомендувати цей місцевий освіжаючий десерт.
Кава і випічка - це ранковий ритуал французів та італійців, тому, якщо хоче мати можливість скуштувати цікавий і смачний десерт, не затягуйте з цим до обіду. Вже в полудень доведеться обирати з тих нечисленних позицій, що залишились після сніданку.
Що ж до сувенірів, то в одній з крамничок Мантону знайшла досить красивий посуд за адекватною ціною. Але попереду була ще поїздка в Монако і носитися з тарілками зовсім не хотілося. Тому залишила в планах цю покупку на наступний раз.

Щоб придбати сувеніри в Мантон потрібно спуститися з верхніх вулиць Старого міста до Rue Saint-Michel - це довга пішохідна вулиця, обрамлена кондитерськими та сувенірними крамницями. До речі, чим далі ви відходите від Старого міста та набережної, тим нижчими стають ціни на просту вуличну їжу - шматок піци, канапка чи щось інше для нехитрого перекусу вже будуть коштувати більш-менш прийнятних грошей.
Невелике прикордонне французьке місто з італійською атмосферою Мантон - це саме та локація, де хочеться залишитись на кілька днів. Звідси так само цілком зручно подорожувати потягом по Лазуровому узбережжю. Тут два красивих і великих пляжі і більше шансів знайти своє комфортне місце на рушничку біля моря. Тут неймовірної краси Старе місто, багато ресторанчиків і крамничок, гарна набережна і особливий клімат, що забезпечує стіна могутніх Альп. Мантон - це поєднання усього, що особисто для мене потрібно, щоб “перезавантажитись” в новій атмосфері.
By Valentyna Hudych
May 2026