Усі способи доїхати до цього мальовничого поселення з Ніцци максимально зрозуміло описані на сайті Rome2Rio.com. Але, перш за все, давайте уточню, що є дві зупинки: Eze Village - це саме те крихітне середньовічне містечко на скелі, що нам потрібне, та Gare Eze - станція в прибережній зоні, так би мовити, нижній рівень поселення, де обабіч вздовж дороги тягнуться дві смуги апартаментів, а море відмежоване крупногальковим, абсолютно непривабливим пляжем. Отож, нам в Eze Village! З Ніцци сюди їде лише один автобус N 62 і в травні ранкових рейсів було усього два: на перший ми не встигали, а до другого було занадто довго. Тому я обрала доїхати потягом з центрального залізничного вокзалу Ніцци до Gare Eze (15 хв в дорозі), а потім пересісти на автобус N 602 - зупинка знаходиться одразу угорі за платформою вокзалу. А далі починається найкраще - гірський серпантин до Eze Village з неймовірними краєвидами - тільки й встигай роззиратись довкола!
Врахуйте, що на посадку в автобус до Eze Village може бути “жива” черга.
Важливо! В автобусі не можна розрахуватися лише за поїздку (2 євро), якщо не маєте проїзної пластикової карти, поповненої необхідними коштами. Доведеться щоразу купувати проїзну карту + оплачувати поїздку (2+2=4 євро).Тому рекомендую завчасно розібратися з транспортним додатком і поповнити карту (додаток знайдете за QR-кодом на самій карті).

Поселення Ез справді дуже давнє: перші згадки сягають часів до н.е., а з 1388 р. це вже потужне місто-фортеця, яке протягом кількох наступних століть користувалося неабиякою популярністю у різноманітних завойовників. У 1860 р. Ез нарешті остаточно приєднали до Франції. І тепер це популярний must have серед туристів, що приїжджають на Лазурове узбережжя.

Середньовічне Eze Village - це виключно туристична декорація. І я відношуся до таких місць двояко: з однієї сторони, чудово, що ці вузькі тунелі вуличок з маленькими кам’яними будиночками збережені настільки добре, наскільки це взагалі можливо, а з іншої - коли в цих будинках немає справжнього життя, то це вже ніби й не місто, а музей просто неба. Хоча, сувенірні крамнички та маленькі ресторанчики тут зустрічаються, але ціни не для бюджетного туриста.

Сюрприз - їх нема. Тобто є один одразу біля входу в середньовічне поселення, фактично біля столиків кафе Le Cactus в межах мурів, але видно там найкраще лише сусідню гору і клаптик моря. Другий оглядовий майданчик нібито знаходиться в ботанічному саду - хоча, судячи з фото туристів, і там можна побачити небагато.

Так, місцева парфумована косметика справді виглядає привабливо, а магазинчики Fragonard оформлені чарівно. Один з них знаходиться одразу біля автобусної зупинки, інший - біля входу в середньовічне місто. Другий - більш атмосферний.
Ціни середні, як для популярного туристичного місця, але, на жаль, об’єми флакончиків не дозволяють забрати частинку Провансу з собою у літак.
До речі, одразу біля автобусної зупинки знаходиться також єдиний продуктовий супермаркет, тому, якщо плануєте купити воду і перекус - не забудьте зазирнути.
Не поділюсь враженнями, бо не заходила. На мапі видно, що сад невеличкий, близько 40 м в діаметрі. Вхід коштував 10 євро, а черга не надихала до відвідування. Загалом, абсолютно не шкодую, що не пішла.

Не хочу, щоб у вас склалося враження, що Ез не варте уваги. Якщо маєте достатньо часу і недостатньо вражень про крихітні середньовічні містечка - обов’язково приїжджайте! Але якщо вибрати потрібно лише одне додаткове місто для відвідування, то краще проведіть день у Ментоні - тут буде більше кольорів, більше вражень, прекрасний пляж і море.
By Valentyna Hudych
May 2026